Я втратив сутність існування з тої миті
Коли тебе побачив знов із ним
Всі мої плани повністю розбиті
З обличчя можна змити щастя грим...
Ти повернулася до нього,
Простивши всі ті помилки,
Залишила мене самого
На довгі тягнучі роки
Закінчилась ця дивна казка,
Знов будні: сірі і прості
Твоя любов, капризи, ласка
Залишаться у забутті
Але для чого ті надії,
Що подавала ти мені?
Для чого сни, для чого мрії?
Мабуть, залиш ти їх собі
Я намагатимусь шукати
Шукати вихід з пустоти
Не можу ж я весь час літати
Біля єдиної мети
Своїх страждань не покажу,
А ні зітхань, а ні образ,
Вогонь сльозами загашу,
Але ж між нами він погас
Погас миттєво й невблаганно
Та встиг він серце обпекти
В моїх очах стало туманно
Не встиг від себе я втекти
Та все одно, живе надія,
Що десь далеко в глибині
Маленька іскорка ще тліє,
Яка потрібна так мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171270
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2010
автор: suddja