Марина

У  долині  говорить  струмок,
Сяє  місяць  на  зорянім  полі;
Передумано  сотні  думок,
Сивина  вже  лягає  на  скроні.

А  у  серці  ледь  чутно  бринить
Тільки  ім’я,  бажане,  Марина.
І  душа  до  Полтави  летить,
Там  моя  найцінніша  перлина.

Мрію  тільки  про  зустріч  з  тобою,
Дотик  уст,  твого  тіла  тепло,
Щоби  йшла  ти  легкою  ходою…
Й  на  заваді  не  стало  ніщо.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171159
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2010
автор: Сергій Пєтков