Я можу ліпити з глини
Ранки, розніжені димом.
Я можу почати співати
Або ж малювати картини.
Я можу себе зайняти
Плетеннями шкарпеток
Почати з вином сидіти
В компанії сигареток.
Я можу когось шукати
І вчитись заново жити
Знайти його, покохати
Чи нагло любов пропити.
Я можу поїхати в Африку
Чи просто здичіти у місті
Почати пекти диво-вафлі
Торти із пісочного тіста.
І щоб не могла я зробити
Усе те робити і буду
Щоб тільки минуле забити
Дошками з собачої буди.
Щоб тільки ще раз пізнати
Як воно не самознищитись
Щоночі не помирати
І просто банально виспатись
Боротися з вітряками
І фарбуватись на біло
Ховати від світу шрами
Летіти в провалля зімліло
Оцього всього й не буде
Історія трішки змінилась
Нове серце мешкає в грудях
І я вже від тебе відмилась.
Підборами стукаю голосно
Щоб добре почув мою втечу.
Любити не будемо по-різну
Кидаю тобі сум на плечі……
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171106
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2010
автор: Daryna