Є місце на усій землі,
Де гомонить блакитна хвиля,
Перед заходом сонця, у теплі
Скидає ангел свої крила.
І дивовижними очима
Вечірню зірку обіймає.
А сам, здавалося б, людина,
Бо так і думає, й кохає.
У водах кришталевих океану
Свою утоплює красу,
Щоб обійнять свою кохану,
Вечірню зірочку свою.
Лиш темна ніч кидає тіні
На ті закохані тіла.
А їм би зачерпнути мрії,
Допоки ніч чека кінця.
Коли ж на сході рожевіє,
Й зоря втіка за горизонт,
То ангел крила знов вдіває,
І воювати йде на фронт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171045
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2010
автор: k-ivanka