Коли я бачу твої очі,
а в них і сум, і сміх, - усе…
Це вічність заграє зі мною,
відкривши завісу ессе.
Й коли мене ти обіймаєш,
десятки армій йдуть на штурм!
Повільно пил з серця здуваю,
що час насипав, наче мур.
Так, я тепер тебе кохаю,
я знаю силу почуттів!
А ніжністю душу проймає.
Ні, нам не треба жодних слів…
По нас все видно… ми відкриті
для світу, людей, для життя…
І вірю я, вірю щомиті,
Що ми живемо для життя…
5. 08. 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170980
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2010
автор: dzvinka