мені єдине до смерті вірне сонце
завжди покірне, тихе і пянке.
у ньому я завжди ховала сльози -
воно лиш мовчки пригорне мене.
колись бувало тихо нагадає,
(тим шепотом легким сердечко зігріва!)
як легко й радісно навколо все сіяє,
як тихо й ніжно...ніби все нове!...
нове життя, нове прохоре небо,
водиця чиста, зовсім як кришталь,
роса пянка і пісня в небі лине,
та не мені це все...на жаль!
в моєму серці уже принишкло горе
і лиш тепло всю тугу розжене.
останній раз у небі світить сонце...
мені...єдине...останній раз...і все!
я навіть тут одна! - ніхто ж не знає -
сьогодні мій останній день...
і тільки сонце тихо промовляє:
"моя дитинко...Я люблю тебе!"
мені єдине до смерті вірне сонце...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170822
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.02.2010
автор: ЛучиК_СветА