Мої думки зараз не на парі, вони не сприймають, те ,що відбувається навколо: про що говорить викладач, про що перешіптуються одногрупники та подруги. Вони десь там, біля ТЕБЕ...
Саме біля ТЕБЕ, вони практично живуть в ТОБІ, відчувають ТЕБЕ, кожну твою клітиночку і навіть молекулу, твій подих, мої думки переплітаються з твоїми, нече старе дерево переплітаються у скроні гілочками, вони проростають один в одного, живуть одним життям...
Коли буде йти дощ — вони будуть насолоджуватись кожною крапелькою; коли буде віяти легенький вітерець — вони разом, практично в унісон, вдихаюти свіжий, прозорий і чистий потік повітря; коли падає сніг — вони разом будуть пити вологу, що залишилась від сніжинки, яку вони розтопили спільним, нероздільним теплом...
Кохання... Як багато чудового, неповторного, неймовірного, що, здається, виходить за рамки реальності, поєднується в цьому слові...Але це може зрозуміти тільки той, хто кохав і був коханим.
Коли кохаєш, то нічого у повсякденному житті не зламає і не потурбує тебе, усі проблеми зрівнюються до мінімуму, якими би вони не були супер-мега важливими.
Часто говорять:“Кохання надає крила...” Хтось сприймає це відносно, хтось буквально, а щасливі це відчувають: усередині все перевертається, серце у тисячі разів б’ється швидше, у голові усі думки зводяться до одного: до НЬОГО… Єдиного, неповторного, найкращого, найкрасивішого, наймилішого, найніжнішого, най-най-най...
Усі перебільшення, усі ідеальні уявлення і гіпотези зливаються і гармонійно поєднуються лиш у НЬОМУ
Здається, що усе життя, і навіть більше, а можливо і цілу вічність, готова поряд іти з коханою людиною, тримаючи за руку, і ні на мить не відпускаючи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170638
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2010
автор: Askorbinka