Не кажіть такого люди,
Не соромте молодь!
Так! Не знали ми війни,
І не знали голод,
Ми не ходим в постолах
Не пасемо вівці,
А ми любим Україну,
Бо ми Українці.
Не судіть нас молодих,
Не Вам нас судити,
Що зробили Ви тоді,
Нам не повторити.
Не кажіть, що ми бездушні,
І нема в нас святого.
А де ж ми його візьмемо?
Хто навчить нас цього?
Хто навчить нас вірить в Бога?
Любить Батьківщину?
Хто навчить кохати серцем?
А не за грошину.
Ви? Ті хто все століття
Руйнували храми,
Переплавлювали всі дзвони,
Бились із попами?
Ви? Ті хто на Вкраїні,
На рідній земельці
Убивали дітей й старців –
За зернину в жменці?
Ви? Ті хто грабували,
Ікони палили,
Все із церкви забирали,
І Бога ганьбили?
Не учіть нас жити люди,
Так як ви прожили,
Бо не хочу я щоб правнуки
Наші.Нас так осудили.
Не кажу я це про всіх
Ті ж себе впізнають,
Бо хто крав і убивав
Вони добре знають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170532
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2010
автор: Качан Віталій