Наша держава вміщує в себе 453 міста, 887 селищ, 28612 сіл, і кожне з них по своєму неповторне і різноманітне. З впевненістю можна сказати, що Україна – це міні – світ, вміщений в 603, 7 тис. кв. метрів. У нас є вихід до Чорного і Азовського морів тож кожен мешканець має можливість дізнатись, що таке ніжна і ласкава морська вода. Крім того ми маємо можливість спостерігати за прекрасними краєвидами, створеними матінкою – природою з гори Говерли, висота якої складає 2061 м над рівнем моря.
Наша батьківщина дає можливість насолодитись красою подарунків всіх пір року. Літом, з лагідними теплом, котрим нас ніжить сонце, запахом квітів, зеленню дерев і свободою. Осінню, що змінює барви дерев і заколихує мрії шелестом листя, що покриває золотистим килимом нашу родючу землю. Зимою, що загартовує нас своїми суворими морозами і збагачує фантазію загадковими написами на вікнах та різноманітністю форм сніжинок. Весною, що пробуджує нас вибухом почуттів, які оживають після зимової сплячки і не дають зупинитись ні на мить. Ми разом із потоками талого снігу рухаємось лише вперед з повними легенями свіжого повітря і новими сподіваннями на майбутнє.
Дорога нашому серцю матінка – Україна потурбувалась по-справжньому про наше благополуччя, забезпечила родовитою землею і багатими корисними копалинами.
З давніх-давен улюбленим відпочинком після тяжкої праці був спів, тому нас і називають співучою Україною. Мешканці нашої держави завжди були волелюбними, сміливими і здатними захищати своїх батьків, жінок і дітей за рахунок власного життя. Про це свідчить єдине й неповторне явище – «козаччина». Це одне з перших демократичних утворень, де існували по-справжньому чесні і справедливі закони, які в першу чергу захищали свободу людей.
Україна – це земля, полита потом і кров’ю, це море, це гори, це надії, це пісні, це люди. Це охайна хата, вибілена крейдою і підведена кізяком. Це садок з соковитими яблуками, грушами, вишнями… це грядки з картоплею, капустою, помідорами, огірками…це безкраї посіви хліба, це безмежні зелені луки з худобою. Це ліси з сильними дубами, плакучими вербами і стрункими осиками та смачними грибами. Це стрімкі та звивисті річки. Це спокійні з безмовною рибою.
Це ласкаве, побите зморщками бабусине обличчя, стерті тяжкою працею руки, які мають темне забарвлення, але так смачно пахнуть пареним молоком і хлібом, щойно витягнутим з печі, в якій ще червоніють жаринки. Піч… Піч з її теплою грубою, що не охолоджується протягом всієї ночі.
Це мама, яка, не покладаючи рук, працює заради своєї дитини. Це тато, суворий ззовні, але серцем ладен взяти страждання дитини на себе. Це донька, яка ніколи в житті не віддасть батьків до притулку. Вона доглядатиме за ними так, як колись вони за нею, коли вона була немовлям. Це син, котрий з ім’ям батьків на вустах доб’ється будь-яких вершин.
Це Тарас Григорович Шевченко, Григорій Сковорода, Пилип Орлик, Михайло Грушевський, Леся Українка, Григір Тютюнник, батько Махно, Маруся Чурай, В’ячеслав Чорновіл, Павло Попович, Оксана Баюл, Сергій Бубка, Левко Лук’яненко, Руслана, брати Клички, Яна Клочкова, Андрій Шевченко, Борис Грабовський, Ігор Сікорський…
Переживши в собі всю історію з часів заснування України до наших часів, по моєму тілу проходить тремтіння, адже в мені вирують бажання до дії та боротьби, почуття гніву, радості, любові. Адже багато зроблено, а скільки ще треба зробити!
Адже Україна – це МИ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170463
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: Tori3377