Написано – ідеш… Побачено – вертаєш…
Зриваєш угорі і зорі, і стерню…
З повільністю відраз - сумління вивертаєш…
Як коренистий хміль - розтрощеному пню…
Модерним відчуттям - запаленням легенів…
Відштовхуєш блакить кисневих зголоднінь….
Мов обережний вид позаторішніх генів...
Маскуєш променад нудних палахкотінь…
Як стоплені вночі гербарії побачень…
Від боязких тремтінь – у виявленні «з ким?»…
Відновлено – несеш відбитки світобачень
Верлібровим струмком невизначених рим…
І втомлено стрижуть… Відрізано – зникаєш…
Від протягу скляних, як витриманість, скрут…
Призначено – береш (не завжди співчуваєш)…
Попри страшний, як ніч, позаторішній бруд…
Як емпатичність тіл. Пухких від целюліту…
Відважену весну, як поверховий крам,
Ведеш на пізній ленч - аби не зголодніти…
І продаєш, як річ, розбещеним вітрам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170425
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2010
автор: Юлія Радченко