Посивіла земля,
Вже не біла вона,
Панує ще над нею
Постаріла зима.
Останні морозні подихи
Випускає вона на нас
Не хоче змиритися з тим,
Що вже, прощання час.
Ми чекаємо на сонце ,
Коли загляне у віконце,
Коли поскачуть зайчики
Й розтоплять її пальчики.
Вдихнемо запах весни, її цвітіння,
Знову оживуть в душі почуття,
Заб'ється радісно серце від кохання
І прийде незбагненного щастя чуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170366
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 07.02.2010
автор: Макієвська Наталія Є.