На диво травень видався в той рік
Таким завзятим до людської долі!
Чи може, - так здавалось тим, хто звик
За ті чотири роки жити в полі,
У бліндажах, землянках, у лісах -
Уся земля домівкою їм стала...
Гули джмелі над квітами в садах
І журавлиний клин летів над ставом.
І так було приємно на душі -
Яке життя омріяне чекало
На тих, хто в цьому травні завершив
Велику справу не заради слави
І не заради блиску орденів
І дзвону обезцінених медалей,
А задля щастя доньок і синів... -
Який сьогодні травень цей невдалий!
Гіркий - бо ветеран, немов жебрак,
Стояти в черзі змушений по кашу. -
Яка подяка... Ну навіщо ж так
Висловлювати людям вдячність нашу?
Їх мало залишилось серед нас -
Не зламаних оцим життям героїв.
Щоденно ветерани в мирний час
Готуються до ранку, мов до бою.
З байдужістю в нерівній боротьбі,
Із бюрократством і політчумою -
спокутують... На жаль, у цій біді
Не тільки їх провина - й нас с тобою...
Якби той травень повернутись міг,
І поруч знову всі, кого не стало,
І час, що залишився на війні, -
Бо одного життя, напевно, мало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170129
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: Груздева(Кузнецова) Ирина