Поміж двома проваллями –
прекрасна квітка.
Квітка – життя.
Провалля – до і після.
Жити. І пити нектар життя.
Не існування… В небутті –
ще жити пам’яттю своєю.
Із вічністю у бій зіграти.
Кричати, щоб без бою не здатись.
Любити.. Вчитись…
Рости, мужніти разом з світом…
Знання у мудрість переходить…
Одне, що має сенс – любов…
Все інше – істинно другорядне.
Для чого ми живем?
Щоб втілити всі мрії? Чиї?
Дилема: бути чи не бути? –
З часів Адама й Єви.
А ми іще живі…
30. 01. 2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170094
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2010
автор: dzvinka