З них не писатимуть портрети
не малюватимуть картин,
і висохлу душу поета
цей не розбудить примітив...
Вони старалися любити
Вони хотіли щастя, як усі...
Та тільки долю не впросити
Не наказати часу - стій!
Життя зробило їх такими,
в одну тюрму,
за два різні гріхи...
Й ночами їм жахіття снились,
проймали болем всі кістки...
Вона любила сонце й чисте небо,
Він повний місяць по ночах шукав
І тільки під багряним небом
своє тепло її рукам давав...
Та не зробити з життя казку,
Не стати демону святим,
і не прийняти Божу ласку
Порожнім серцем,молодим!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169701
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2010
автор: Metrolog