Душа летить, летить у небеса,
Подалі від тривог і від утоми.
Все так чудово! Скрізь – краса!
Але чомусь так хочеться додому.
І ланцюги розірвані навік,
Ті ланцюги – то біль і то страждання
(Яким усі утратили вже лік),
Надії марні, марні сподівання.
Вже ангели сидять – її чекають,
За хмарами зника наш світ.
А люди в небо дивляться – не знають,
Що там душа завершує політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169541
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.02.2010
автор: Повзик Рома