Сергію Жадану,
який не отримав чичибабінську премію
Дельфіни виносять на береги
мертвих своїх матросів.
У кожного з них були вороги,
нестача спирту, брак папіросів.
Були, може, діти, батьки, жінки,
коханки, офшорні рахунки,
а мають лише похоронні вінки
і жодного крику рятунку.
А може б вони залишилися там,
аби не оці дельфіни.
Мали би дно незнане вітрам,
які всьому несуть зміни.
Я б приїздив до цієї води
раз на рік, не частіше.
Ходив би по гальці туди-сюди
і серцю було б тепліше.
І я казав би: «Матроси оті,
що там у морях на днові,
вони, повірте, усі святі,
до неба летіть готові.
Вони сховали свої гріхи
у довгі кишені віри.
Вдома без них сумують дахи –
течуть і течуть без міри.»
Та добрі оті дельфіни морів
вбивають мої промови.
Чинять не так, як я би хотів
знаходячи спільну з матросами мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169199
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2010
автор: Повзик Рома