Знов Парижем собі похворієш…

Французькі  мотиви,  рожеві  пуанти,
П'янке  Шардоне,  джентельмени  галантні,
Notre  Dame  de  Paris...
Знову  кава  і  фільм  "Амелі".
Стільки  шарму  і  стільки  ілюзій,
Стільки  шарму...  і  чорні  калюжі
Не  сховають  від  нас  Квазімодо...
Зорі  в  Сені  беруть  насолоду.
І  дощі  у  Парижі  духмяні,
Так  чарівно  летить  жовте  листя.
І  мости  ніби  п'яні,  все  п'яні
Огинають  ріку,  немов  біле  намисто.
По  траві  хтось  ходив,  і  немов
Відчуваєш  цей  шелест  розмов.
Щастя  нишком  хильнеш  опівночі,
Шарму  стільки,  божеволіють  очі!
На  губах  лише  колір  омани,
Лише  зрада  і  пристрасть  страшна!
Тихо  віриш...І  знову  шамани
Вкинуть  зілля  до  казанка.
І  пливеш,  ніби  знову  п'янієш,
Ніби  віриш  у  цей  дивний  сон.
Знов  Парижем  собі  похворієш,
Знову  впадеш  в  ілюзій  полон.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169149
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2010
автор: k-ivanka