Імена нам даються раз,
ми міняти їх вже не вправі.
Їх так легко стирає час,
як Помпеї в нещадній лаві.
Та не в імені справа все ж –
а у кожному дні твоєму.
Головне: не боятись меж,
безкінечність – то як емблема.
За думками приходить рух,
за світанками – віра в себе.
Доки вітер іще не вщух
осідлай його – і до неба.
Доки дієш – доти ти є,
не дивись в календарні дати.
Хай кохання всю душу п’є,
я і серце ще можу дати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168972
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.01.2010
автор: Повзик Рома