місяць тихо за гірку сідає
а на сході вже сонце зійшло
Хлопець дівчину вже покидає
і і де у сусіднє село
він іде і про себе шепоче
Які гарні у неї уста
Які гарні її карі очі
і постава її молода
він кохає її так безмежно
як пташки люблять небо своє
він ласкає її обережно
і співа як зозуля кує
Та насправді він всього не знає
засліпила його та краса
бо вона вже другого кохає
не його буде довга коса
Та дівчина любилала багатство
не його ту любов.й доброту
бо обрала вона не кохання
а намисто і цеп золоту
тепер ходить вона у прикрасах
та на серці лиш смуток і жаль
то навіщо було те кохання
помінять на злотую печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168377
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.01.2010
автор: pipbud