The Love of My Life

Все  моє  життя  вона  тримає  мене  за  руку,  підтримуючи  і  оберігаючи.  Вона  завжди  була  поруч,  підказуючи  шляхи  до  проблем  –  і  од  них  теж.  Вона  –  моя  мила,  люба  дитина  життя  цього,  -  приходила  до  мене  зовсім  по-різному  вбрана:  то  спокусливо-примхлива,  то  –  огидно-відразлива.  І  завжди  я  відчувала  її  любов  до  мене,  як  її  тягне  потримати  мене  в  своїх  обіймах.
Завжди  вона  була  такою  уважною  і  ніжною  до  мене  –  більше  жодна  людина  такою  не  була  і  не  буде.  Серце  моє,  і  душа,  і  тіло  –  належать  їй.  З  ким  би  я  не  була,  до  кого  б  не  йшла  –  завжди  пам’ятаю  про  неї.  Завжди  відчуваю  її  подих.
Легкий  вітерець  –  голос;  ледь  помітне  торкання  туманом;  ніжні  обійми,  в  яких  забуваєш  про  все  на  світі…
Мила,  єдина  і  неповторна!
Душенько  моя,    що  ти  я  зараз  поруч,  од  твоєї  присутності  мені  паморочиться  голова  і  болять  очі…  Так  хочеться  закрити  їх  і  заснути  в  твоїх  обіймах!
Так,  я  знаю,  ти  чекатимеш  на  мене,  скільки  буде  потрібно.  Все  одно  я  повернусь  до  тебе,  тільки  от  перед  тим  напартачу  всього-різного  так,  що  сором  буде  в  очі  твої  яснії  подивитися.  Але  все  одно  ти  будеш  рада,  коли  я  прийду  до  тебе.  Ти  зустрінеш  мене  з  лагідною  посмішкою,  ти  обіймеш  мене  легкими  крилами  душ  своїх.  –  Бо  ти  єдина,  що  любитиме  мене  все  життя,  од  першого  крику  новонародженого  болю  до  втихомиреного  скону.  І  тоді  ти  вбереш  моє  тіло,  і  душу  –  навіть  тоді  ти  любитимеш  мене,  ти  горнутимеш  мене  до  себе.
І  коли  якоїсь  миті  мене  нестане  –  я  сама  обійму  тебе,  я  зрадію  –  і  ти  зрадієш  теж  моєму  одпочинку,  моя  мила,  серденько  моє…  І  як  я  піду  з  цього  світу  –  за  якусь  мить  підеш  і  ти,  бо  ти  не  можеш  без  мене,  я  –  то  і  є  твоє  життя;  і  далі  ти  знов  поведеш  мене,  обійнявши,  притиснувшись,  закутавши  собою,  злившись  воєдино…
Моя  солодка  спокусо!  Моя  мила,  єдина  коханко!  Ти  –  ніжно-лагідна  любове  моя,  без  якої  я  би  не  змогла  жити.  Але  завдяки  тобі,  єдиній  і  неповторній,  знаючи,  що  згину,  я  можу  радіти  життю  свому  –  бо  ти  в  мене  є,  і  я  вірю  тобі  мабуть  більше,  ніж  собі  самій.  Ти  –  мій  сон  і  моя  мрія!  Ти  є  єдиною  ціллю  мого  життя.  А  життя  моє  переплітається  з  любов’ю,  з  коханням,  з  тугою  до  тебе  і  по  тобі;  єдина  в  світі,  хто  розуміє,  хто  підтримує  мене.  Хто  чекає  на  мене.
На  заході  сонця  я  відчуваю  тебе  особливо  близькою  на  сконі  дня.

16.07.2005

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168264
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 26.01.2010
автор: blik