Маленька така, безпорадна,
Навпочіпки сиджу у шафі.
Не знаю, всміхатись чи плакати,
Чи краще забути до завтра.
Думки повмирають у страті,
Заважаючи криками спати,
Чи надію пропащу шукати,
Почуття чи свої продавати
За копійку...Вони тут для тебе,
Виявляється,й цього не варті.
Чи нехай полетять собі в небо,
Якщо крила не змерзнуть на старті.
Пробачаю, все-все, навіть більше,
Забуваю оман за оманою,
Тільки, шкода, ти не розумієш,
Як тут темно і пахне лавандою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168160
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2010
автор: Вера Иосенко