Давай поперемо усі наші спогади,
поставивши температуру більше ста градусів.
Давай поріжемо мрії на скибочки,
поставим у піч, хай добре прожаряться.
Давай коктель зробимо, змішавши сльози ранішні,
додавши горя трішечки, і болем заправивши.
А потім я подам тобі серце своє свіжесеньке,
поливши соусом любові безмежної.
Хочеш, фантастику по ТВ глянемо?
Про життя дівчини, принца коханої.
Давай змішаємо запахи,
помістимо в нашу чашу любові спонтанної.
Давай приберемо усе, що нагадує
нам про минуле яскраво-сонячне.
А, можливо, давай просто будем коханими,
навіщо мучатись, золотце?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168121
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2010
автор: Ленка Василишин