Голубить вітер ніжну тишу ночі
Пливе мелодія в повітрі на світанку
Народжується Диво, і на очі
Знов опускає світлий день свою фіранку
З нових ілюзій: "завтра буде краще",
"Все буде добре, посміхнися, ну ж бо!"
"Усяко було, вже не буде важче",
"Ти не втрачай надії, покладайсь на дружбу"...
Ти віриш в недосяжність горизонтів,
У казку, що почнеться незабаром
У тінь, свою проекцію від сонця.
Ти знаєш, що живеш не даром...
Але усі турботи стерло слово
Ти слухаєш мелодію, що пахне
Солодким чаєм, і так кольорово
Здіймається до неба і не гасне.
Бо десь в душі вже воскресають квіти.
Такі потоптані, зів'ялі, безнадійні...
Бо десь в душі вже знов почалось літо
Останнє літо...Закохане і мрійне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168032
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2010
автор: Галинк@