Дощем окутаюсь, обіймуся з дощем,
Його вологістю так просочилось тіло!
Нехай шумить, нехай заглушить щем,
Щоб серце в грудях більше не боліло.
Затихну. Слухатиму пісню,
Яку співає дощ, ховаючись в калюжах.
Сльозам солоним так у грудях тісно!
Я не боюся плакати на людях.
Заплачу. Хай цілують
Моє обличчя ті гарячі сльози!
Та мого плачу люди не почують,
Його заглушать вітер, грози.
Обіймуся з дощем, розтану
В його холодно-трепетних обіймах.
Маленькою частиночкою стану
В його тужливо зітканих моліннях.
І небо хмарним вкриється туманом,
І литиме дощі, допоки буде в силах.
Я плакатиму теж, щоб рано
Ходити босою по дощових могилах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167910
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2010
автор: k-ivanka