Не буває нічого даремно.
Недаремно живем і жили.
Недаремно кохали, й, напевне
недаремно свій шанс віддали.
Недаремно ми плачем в подушку,
Тихо сльози ховаєм в юрбі.
І з колін ледь встаєм самотужки,
Розбиваючи крила свої.
Недаремно лелієм серденько,
пестим, любим його простоту,
й відпускаєм в далекЕє небо,
щоб розбилося об самоту.
Недаремно віється терном
калинова розбита душа
й недаремно оте мародерство
тихо й мовчки терпіла вона.
Бо ж тепер ми вже стали сильніші.
Більш не плачим і вже не болить.
Гордо йдем і на заздрість всміхнемся
тим, хто думав нас покорить.
Не зламались. Не впали. Не вмерли.
І до світла тепер летимо.
Не здалися ми злобі і смерті,
подолали життя самоту.
І тепер на пекельних жаринах,
ними встелена доля твоя,
не посміє до нас доторкнутись
гіркий смак квіток полина!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167866
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.01.2010
автор: Сонячний Янгол