іржавий біль - це злам душі волає,
її уламок міниться і тліє,
і криком, надриваючись, палає,
примарну єдність відновить воліє.
але цього шляху не подолає,
утрачений, у темряві змарніє,
як інших тисячі, він дух лишає
поранений, що згодом околіє.
та доки він живий, він біль приймає,
чека на нього і його вітає,
на знак того, що й досі в цьому світі.
цей символ важливіш за іншу правду,
завш брешуть відчуття, у сум повиті,
і тільки біль нездатним є на зраду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167808
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.01.2010
автор: nomen nesсio