у кожної людини власні крила:
в когось - пекельні й чорні, як смола
із пельки витікають їх слова,
і замість крові гній тече в їх жилах.
в когось струмить у серці свята сила,
і ореолом вкрита голова,
усьому світу знані їх діла
і крила їх, сліпучі, сніжно-білі.
тож як так сталось, що, заклятий демон,
я покохав посланницю Едему
на грішній і скорботній цій землі?
що це? прокляття чи дарунок долі?
цього не взнаю, живучи в імлі,
та так напевне не зазнаю болю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167746
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.01.2010
автор: nomen nesсio