Стелиться іній
на гілля сонливе,
обніма мороз вечір
і так тихо навкруги, мило.
Місяць казку шепоче,
зірки ніжно співають.
Вітер ноти підхопить
і собі завиває.
В цю ніч чарівну
незліченні хвилини
пливуть у просторах
безкінечної години.
І так би всю вічність
під крилом кохання
мовчала б і слухала
биття твого серця, тихе дихання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167605
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.01.2010
автор: Оля2010