, , , , , , , , , …

Лишаєш  ти  усе  як  було,
і  віриш  ти  що  це  не  так,
та  пам'ятай  все  те  що  було
не  вернеш  ти  уже  ніяк.

лиш  листя  те  що  ще  не  впало
лишає  цей  останній  знак.  
і  безневинно  воно  знало,  
що  це  з  помилок  вийшло  так

чи  то  за  вітром  дивні  хмари  ?
чи  то  за  вітром  йде  гроза,?
а  осінь  розлучає  пари
і  є  там  ти  і  є  там  я.

не  ті  сліди  що  дощ  змиває,
а  ті  що  я  по  них  пішла.
і  голос  дивний  вірш  читає,  
бо  в  тих  віршах  лишилась  я

Піти....  Ніхто  нам  не  мішає.  
лишитись  також  можна  там
ніхто  нікого  не  чіпає,
і  кожен  вбирає  сам.

у  кожного  своє  минуле,
у  кожного  своє  життя,
і  щось  ми  чули  щось  не  чули
і  вихід  є  це  почуття.

які  ніколи  не  побачу,  
які  відчути  хоча  б  раз,
в  яких  з  очей  текли  б  лиш  сльози  ,
і  проносили  це  крізь  час.

Нехай  горить  все    потім  гасне,..
нехай  вода  погасить  біль.
не  хай  хоч  хтось  буде  щасливий
 а  мені  сліз  лишає  сіль,.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167195
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2010
автор: GLYK