Краса не вічна,вічне почуття,
І думка й слово,що звучить вустами,
Зловити зможеш мить,та не життя,
Лиш тільки спогад буде завжди з нами.
Той спогад що лишився на душі,
І ясно світить навіть в темні ночі,
Про те,що у безсилій боротьбі
Ти був хоч кимсь,а не заплющив очі.
І в сірі будні нашого життя,
Хоч "білою вороною" вважався,
Не став ти чимсь подібним до сміття,
Постійно щось доводив,домагався.
Бо істина вела тебе вперед,
Щеміло серце від нестерпних болів,
Не можна просто спати живучи,
І бути вільним й водночас у неволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167129
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2010
автор: Галляндець