Дощ мандрує по твому тілу,
Я до нього хочу торкнутись.
Ти цілуєш мене у шию,
Серце ж так не хотіло спіткнутись.
Я торкаюсь тебе руками,
А здається виліплюю казку…
Крапля просто гуляє губами,
Не знайти вже мені тут розв’язки.
Одяг швидко прилип до тіла,
Обпікає цілунок шалено.
Чомусь змило мою чарівність,
Я стаю лиш потоком буремним!
Твої руки тримають міцно,
Вириватись немає бажання.
Ти шепочеш мені щось на вухо,
Та не треба слів про кохання.
В мене дикість уже зсередини,
Я кусаю тебе за губи!
Це лишень просто наша нестримність
І навряд чи щось з того буде.
Дощ пронизує раптом все тіло,
Я не хочу тебе відпускати.
Мені гаряче й не зрозуміло…
Ти все ж змусив весь світ зачекати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167094
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.01.2010
автор: Крапля неба