Останнім цілунком вбивали ми вічність,
Осіннім листком воскрешали буття.
Моя самотність утратила гідність,
Впустивши тебе у життя.
Духмяним любистком уквітчував оди,
Та тихо ховав свої сльози в руках.
Думки проганяв у безмежні роздоли,
Щоб небо синіло безкрає в очах.
Твоя чистота була дуже оманна,
Біляве волосся змивали дощі.
А ти поклонявся і знову "Осанна!"
Мов темна облуда лилася з душі.
Лиш сонячні промені серце торкали,
Коли розбивав ти його на шматки...
Останнім цілунком ми вічність вбивали,
Буття воскрешали осінні листки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166920
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2010
автор: k-ivanka