Заснула природа, заколисана вітром
І помита вчорашнім дощем.
Заснула я, та не зі світом,
Не з смутком і не з болем.
Від втоми, від тяжкої втоми,
Що вчора із дощем мене знайшла.
І тяжко-важко положилась не в хороми,
А під копицю льону я лягла.
А завтра пан, напевно, буде бити,
Що льону свого я не дожала.
Та краще мені тут з землею згнити,
Щоб більше не накликати гріха.
Та як сини, малі мої сини,
Що вже, напевно, не побачать мами?!
Вони від вчора ще голодними були,
А нині стануть сиротами.
Заснула природа, заколисана вітром
І помита вчорашнім дощем.
Заснула я, тепер уже навіки
Зі світом, зі смутком і болем.
18.09.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166916
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2010
автор: k-ivanka