На підлозі розлита червона вода,
На вікні зажурившись сидить самота.
За мить після тиші почалась війна,
Душа цієї жертви страждала одна.
Її почуття кричали: «Біда»,
Її не врятує й прекрасна весна,
Що за секунду до смерті прийшла.
Її рятували гарячі слова,
Що вітер приносив її із вікна,
Та їх через біль не почула вона.
Душа не померла в середині тіла,
Вона ніби в клітці лишилася ціла.
Із горя заплакала тихо природа,
Навколо затихла швиденько негода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166860
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2010
автор: Кава