Під зорями вечірніми
Вона тихенько мріяла.
І мрія та незаймана
Лишалася незнаною
ніким...
А зорі, наче зрадники,
В безодню стрімко падали.
Згорали, наче полум’я
І танули, потомлені,
мов дим...
А вона так хотіла одну,
Хай найменшу, але свою
У долоню спіймати.
Бо до них не дістати.
Так далеко зорі....
Чому?!
Самотня, наче вишня,
У синє поле вийшла,
До вітру прислухалась,
У нічки запитала,
де він?
2008
А нічка сумувала,
Нічого не сказала.
Лиш вітер буйногривий
Назустріч літнім зливам
летів...
А вона так хотіла йому
Прокричати слово "Люблю"
І за руку узяти,
Щоби вже не чекати.
Так далеко милий...
Чому?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166765
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.01.2010
автор: olesyav