Я хотіла б на цій бездушній землі
Дарувати усмішки, вогонь разпалити в душі,
Та хоч частку щастя людям донести,
Сталеві сірі мости невпевненості розвести.
Хотіла б, щоб мене порозуміли,
Щоб очі заплющені свої розкрити зуміли.
Бо я ж гіркого сім'я не саджаю,
Лише добро та розум думками я поливаю.
Розумію, щоб мене хоч хтось почув,
Потрібно щоб власний розум свідомо тіло відчув.
А інше для здійснення мрії маю,
Впевненість, лідерство, навіть невелику зухвалість.
Я на величній землі цій маю ціль,
Тому, дійсно знаю, – перевершу теперішній біль.
Далі... Дійду до неба. Знайду підхід…
Життя чекає мене у випробувальний похід…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166708
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.01.2010
автор: zelenakvitka