Передостанній вірш з вітрилами мелодій спускаю в воду.
Передостання хвиля вітрильник цей з собою забе́ре...
А в ньому тиша всемережжя і передостанній подих-
Я знов зусиллям відпускаю в подорож себе.
Передостаннім може бути останній поштовх мого лона,
Народжуючи не передостанній твір Небесного Творця.
В передостаннє перед смертю б"ється звір у загородь бетонну,
Без перестанку погляд вириваючи із недр душі свого ловця.
Передостання ніжність поцілунку в простір перед падінням в сон.
Передостанній дивний сон у передчутті безумних з"яв нового світу.
В багатоповерівках для когось світить передостаннє із вікон.
А дикі весни тихо перетворюють осінь в передостаннє моє літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166580
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.01.2010
автор: LaLoba