Тобі дано любити вічну Тайну...
У неї смак бажання і дощу.
У неї радість болю незвичайна,
Захована вуаллю від плачу.
Ти дотиком малюєш знову очі
На полотні незайманих небес.
Відчути погляд у долоні хочеш,
Але безжальні хмари. Образ щез.
Цілуєш запах спрагло і жагуче
На загадкових мовчазних вустах.
І відчуваєш острах неминучий:
Зникає Таїна в терпких словах.
Ти страхом втрати не зневажиш –
Шаленством ніжно-диких почуттів
Мінливі шальки вправно переважиш
Любовної загадки хитрих терезів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166131
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.01.2010
автор: olesyav