Стримуюсь , аби не волати. ( Із збірки "Антрацит". Ілюстрації автора.)
Зубами стискую струмінь хрипкий.
Сто років живу і ковтаю,
топлю, роздираю бажання в собі.
Стримуюсь, аби не встати.
Не зв’язувати голіруч, не хапати дроти,
а телефонний дракон хвостатий
вже впився зубами, зламуючи коди.
Стримуюсь, аби не літати.
Хоча… Який в тому вищий сенс?!
Мене в мені зрячу, найменшу
спитайте! Хіба вона проти небес?
Стримуюсь. Та доки це буде?!
Літати, впитись душею у хмари…
Стікати, мов кров’ю, бажанням.
Мов нитка за нитку хапатись,
спалюючи долоні об навіжений
гарячий канат.
сплітаючись в Мені тобі зі мною,
в Тобі мені з тобою,
ущільнюючи, стискаючи
молекулярний ряд!
09.07.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166077
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.01.2010
автор: gala.vita