Так кришталево чисто та прозоро,
Так вкотре, несподівано і знов
У серці оселилася любов
І стала слухом, диханням і зором.
І раптом в світі стало стільки неба!
Між буднями моєї марноти
Тепер усюди проростаєш ти.
Ти - наче Рим - усі шляхи до тебе.
Та, от біда, у тебе інший вимір,
Життя твоє - заросле терном поле, -
Не тільки ноги, й душу геть поколеш,
А білий день навколо наче вимер.
Твій будень - то пустеля самоти.
І я вертаю, холодно і тяжко...
Я не герой - я лиш маленька пташка.
Прости мене. Прости і відпусти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166032
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2010
автор: alla.megel