Оце так - і нежданно, й негадано
Добігають до осені дні.
Та нерівно, нерівно покладено
Камінці на дорозі мені.
Ці гладенькі, напевно, для радощів,
А гостренні - то ті на біду.
Обминаючи зради і заздрощі,
Я самотня під небом іду
По камінчиках нервами босими.
Що той біль? Що та радість - лиш мить.
Грішна й суєтна мить... А за Господом
Так за Господом серце щемить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2010
автор: alla.megel