Падала сніжинка з неба, біла,
Падала, кружляла, як у сні,
Вітру всю себе віддала,
Мрії, сподівання всі свої.
Було легко танцювати:
Він так ніжно обіймав,
Пестив всі її принади
І стискав, стискав, стискав…
«Я впаду? Я не літаю?
Вітер де ти? Загубив?
Ти поніс мільйонну зграю,
А мене ти відпустив…
Відпустив мене кружляти.
Де тепер я упаду?
Кажеш краще і не знати?
Ну, тоді сама лечу!»
Без мотора, лиш на крилах,
Планер білий та легкий.
Полетіла, полетіла,
На вершину світлих мрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165961
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.01.2010
автор: traven`