очі заплющені, серце збентежене
крок за кроком відміряючи,
темні коридори перетинаючи,
все розкидано, все знівечено.
мої мрії, думки, сподівання
безнадійно втрачені, знищені
я розгублена, всі приречені
на духовні, безмовні скитання.
твого зору блакитні промені
зупиняють дедалі дихання
і жити втрачаю бажання
ти врятуй, ти повір мені.
подаруй поцілунок вірного
наче пса, що на ринку куплений
ти незнаний, ніжний, закоханий
я шукала тебе неймовірного.
обійми із шаленою силою
так щоб серце тепер розірвалося
твоє тіло з моїм з’єдналося
і я стала безмежно щасливою.
тихий шепіт, пристрасть…зосталася
мозок оффлайн, із серця поклики
статне тіло, відверті дотики
я сьогодні з тобою кохалася…
цокіт годинника, в ліжку самотність
нестримне биття думок
мозок сп’янів, оточує смуток
мій сон…шаленію…злість.
безліч думок, я й гадки не маю
навіщо таке наснилось…
а може у серці з’явилось
кохання, якого не знаю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165894
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2010
автор: sammer