Усі живем, усі кохаєм
Чогось ми ждем і завжди знаєм,
Що без кохання нас нема
І в серці лютая зима
Для кожного воно своє
«Найкраще, ріднеє, моє!» -
Такі слова говориш в слід
Коли іде….і серця лід
Розтане точно, так бува
Але невдалі тут слова
Бо рве душа і ще кипить
А серце свіжим ще горить
Огнем образи, почуття
Й не віриш ти у майбуття
Без нього….милого свого….
Не знаєш, як вернуть того
Хто дарував тепло ночей
А як солодко говорив
Про почуття…і знов любив
Ти бачила його завжди
У всіх вітринах та сліди
Шукала рідного, близького
Такого теплого, від кого
Не відійшла б навіть на крок
Зустріли проблиски зірок,
Не існували без кохання
І бачили в очах бажання
Підтримати і також помогти
Жаліти, цілувать та не іти..
Ніколи, ні єдиної години
Без іншого….і не знайти стежини
По котрій пройдеш з іншою вже ти..
І що розійдуться ваші світи..
Скажи собі – ніколи так не буде!і хай говорять що хоч люди
Але тебе кохаю я…
І знай, це щирі почуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165802
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2010
автор: SolOdka