Я лікуюся часом... мовчанкою...
Застаріле це все так давно.
Я не можу (не вмію?) коханкою...
А коханою вже не дано?..
Все життя я ішла роздоріжжями,
Згадку, може, котре й береже.
Так потроху ставала заміжньою,
Так потроху розлучена вже.
Бо розлукою дихають погляди
Недоречно замовчаних фраз.
Поодинці ми потай приходимо
Отуди, де були водночас.
Роздоріжжя Розлуки запилене
Тисячами бездумних образ.
Та сльозами дощу все ще віримо
В Перехрестя Любові для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165745
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2010
автор: olesyav