А за горою, за шумною, Ріка біжить наздоганяє Вітри могутні за мольбою Всебічно розглядає.
Прямує шлях далеко І думка лине в далечінь. Прямує серце в небо, Немов джерело мрій.
О, Україно - ненько, Могутня, дорога, Ще за часів Богдана Ти прагнула в життя!
Полинути безкрайньо Спішила без журби, Рука ворожа завжди Все ставила замки.
Та ключ знаходили, хоч що, І наші вояки, і люди, Патріоти справжні, Що воювали за віки.
І знову ти ожив, Народе український, І знову ти помер, Від гніту, від руки.
І син тебе мордує, І дочка заплює. І знову хтось підніме, І знову хтось поб'є.
Така вже сутність наша, Таке вже оце українське буття. Та дух живе в серцях жагучий, Який би він не був болючий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165623
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2010
автор: Анна Черненко