Бережи життя!-2

[продовження.  Початок  -  "Бережи  життя!]

                   ***
 
   "Я  сказав  їй,  що  мені  необхідно  розказати  їй  важливу  річ,  яка,  можливо,  змінить  наше  життя.  Вона  зрозуміла,  що  це  серйозно.  Я  сказав,    що  одного  разу  на  концерті,  де  було  багато  людей....хтось  вколов  мене...  Я  не  звернув  на  це  уваги,  але  потім  знайшов  записку,  у  якій  писало:  "Тепер  ти  один  із  нас".  Я  пройшов  тест  на  наявність  у  крові  ВІЛ-інфекції.  Він  виявився  позитивним.  Вона  дивилася  на  мене  з  великим  страхом  і  сказала,  що  їй  треба  подумати.  Я  чудово  її  розумів..."
         "Сьогодні  я  знову  ходив  на  край  світу.  Я  сидів  на  краю  обриву  і  дивився,  як  у  темноті,  яка  там  панує,  зникають  сніжинки.  Я  не  бачив  її  вже  4  дні."
       "Вона  сказала,  що  я  -  чудовисько.  І  якби  я  насправді  любив  її,  то  б  не  дозволив  їй  бачитися  зі  мною,  бо  кожна  наша  зустріч  могла  стати  для  неї  фатальною.  Вона  не  хотіла  мене  більше  бачити.  Я  розумів,що  мушу  поважати  цей  вибір."
       "Сьогодні  цей  засніжений  парк  рятує  мене  від  самотності.  Я  довго  думав.  Вона  була  права.  Я  постійно  наражаю  на  небезпеку  всіх,  хто  мене  оточує.  Я  зараз  знову  піду  на  край  світу,  але  вже  ніколи  не  повернуся...  Так  буде  краще  для  всіх."  

                         ***

       Вона  дочитувала  останні  рядки  вже  під  світло  ліхтаря.  Виникали  сумніви,  але  шалене  серцебиття  підтверджувало  правдивість  написаного.  Вона  знала,  що  не  може  цього  допустити...  І  вона  знала,  де  знаходиться  цей  "кінець  світу"  -  одного  разу  вона  сама  туди  забрела,  але  більше  туди  не  поверталася...  Віднайти  дорогу  має  бути  неважко  -  треба  йти  за  рейками...

                       ***

   Часу  залишилося  дуже  мало,  тому  вона  бігла.  Цей  безумець,  який  писав  щоденник,  може  будь-якої  миті  стрибнути  з  обриву...  Темрява,  яка  поволі  обгортала  землю  все  ж  не  помішала  розпізнати  незнайомий  силует.
   Вона  підійшла  до  нього.  Взяла  за  руку  і  прошепотіла  на  вухо:  "Найдорожчий  скарб  на  цьому  світі  -  твоє  життя..."  Він  ридав.  Вона  говорила  довго  і  пошепки,  вселяючи  надію...  Він  міцно  тримав  її  за  руку,  боячись,  що  вона  зникне,  і  слухав...  Його  сльози  котилися  по  обличчі  і  безслідно  зникали  у  прірві,  підтверджуючи,  що  він  -  ЖИВИЙ!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165573
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2010
автор: Галинк@