Закриті вікна, й двері на замки,
Й навряд чи варто стукати й дзвонити.
І не побачити нічого крізь запилені шибки,
А, все-таки, цікаво кожен день сюди ходити.
Букет чудовий, сам такий красивий,
Й вино напівсолодке приховав...
Відкоркував, хильнув, – ніхто не відчиняє...
Й назад хмільний пошкандибав.
Скрипить підлога під несмілою ходою,
Даєшся диву: як таке буває?
Не уявляв собі її такою
І з подивом, в вікно розбите, вітер заглядає.
Ходив сюди до тебе уже хтось:
Запилені кутки й обдерті стелі.
Ідеш на вихід в безнадії, що знайдеш когось.
Й увагу привертають лиш мала кімнатка і залізні двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164914
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.01.2010
автор: B@b@ngido