Ніч!.. Безмежне зоряне небо і ти...
Хто коли-небудь стояв на вершині,
Той знає - дальше вже нікуди йти,
Бо наодинці ти з Всесвітом нині...
Все інше осталось далеко позаду,..
До чого тут земні якісь фоліанти.
Міріади зірок,.. ніби з параду,...
Сиплять в безодню свої діаманти...
.............................................................
... А місяць сховався, як яблуко стигле,
Десь в верховіттях старих смерек...
... Птиця над озером жалібно скигле,
Аж страх морозом... за серце бере...
... Мороком темним ніч впала в Карпати,
Покотились горами... звуки чудні.
Звуки століть. Розум мусить їх пам'ятати,
Ніби вічність назад повернула всі дні...
Тільки тут я відчув сущий подих природи,
Дріб'язковість тих дум, що живуть у містах.
Яка сила небес!..
Склоніть свою гордість плем'я,.. народи...
Тут Воля Господня!..
Безконечність!..
Велич!..
і... Страх!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164004
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 02.01.2010
автор: Д З В О Н А Р