Мені бракує слів,не вистачає кисню.
Так холодно під купою товстенних простирадл.
Ти мабуть не хотів, і я напевно…- миттю
Наш ніби лЕгкий флірт коханням вічним став.
Я бачу лиш тебЕ, я чую тільки тЕбе.
А відпускати як? Ніхто не розповість.
Коли літак здійметься в благословенне небо,
Не стримати в грудях… і не спинити сліз.
І щоб ти не казав, та щоб я не робила,
Все вирішили знов блакитні небеса,
До Києва летить моя душа на крилах,
Залишивши в Криму самотні тілеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164003
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.01.2010
автор: Вера Иосенко